Стиль у європейському мистецтві, що розвивався з кінця XVI до середини XVIII ст., якому притаманні декоративна пишність, чіткі витіюваті форми, величність та динамізм.
Одним із перших здійснив спробу оцінити художні переваги та новизну стилю наприкінці ХІХ ст. німецький вчений Г. Вьольфлін. Він назвав бароко «могутнім стилем», що прийшов на зміну Ренесансу (Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, 2010, 16);
І слабкими будуть мої аргументи про Пилипа Орлика й козацьке бароко. Або про Веделя і заквітчаний барвінком меч (Юрій Андрухович, Московіада, 2000).
Етимологія:
споріднене з португальським barroco — недосконала перлина.
споріднене з португальським barroco — недосконала перлина.