Уживається як вислів найвищого ступеня схвалення, похвали; найвищ. ст. до браво 2.
У плані форми Торнаторе можна лише плескати в долоні й захоплено кричати «бравісимо».. (Український тиждень, 2013, № 32);
Вона щосили плескала в долоні, навколо вигукували: «Браво! Бравісимо!» Співак вийшов на поклін на авансцену.. (Зірка Мензатюк, Таємниця козацької шаблі, 2019);
— Слава генієві людства! Браво, бравісимо, брате рідний, — не переставав він вітати й тиснути в обіймах, аж кістки тріщали (Зосим Дончук, Ясновидець Гері, 1965).
Етимологія:
італійське bravissimo, від bravo — сміливий.
італійське bravissimo, від bravo — сміливий.