Жіночий рід до державець.
У мене діло до моєї Державиці, коханої без міри, І мій уряд дає менї права… (Зоря, 1896, № 13);
Владарка єсть ти тут, державиця єдина, І гине під твоїм диха́нням вся країна (Борис Грінченко, Поезії, 1965);
«Ця пані, що зайшла, — не королева Неаполітанська? — спитав він (хоча знав, що це вона), показуючи на державицю, яка рушила до пана де Шарлюса (Марсель Пруст, У пошуках утраченого часу. Полонянка, пер. Перепаді, 2012).