1.
Навколишнє середовище у відношенні до особи чи групи осіб, які в ньому перебувають.
Поняття «право на безпечне для життя і здоров'я довкілля» найбільш широко визначено у ст. 293 Цивільного кодексу України. І хоча визначення самого терміну «довкілля» в статті відсутнє, з її змісту вбачається, що довкілля — це все, з чим стикається людина в процесі свого існування: природне середовище, предмети використання та вжитку, умови повсякденного існування тощо (Форум права, 2010, № 1).
//
Природне навколишнє середовище, сукупність усіх живих і неживих об'єктів, що зустрічаються у певному регіоні без впливу людини.
Гідроспоруди повинні мати значний запас міцності, стійкості до циклічних навантажень під час паводків.., оскільки їх руйнування може призвести до значної шкоди довкіллю, народному господарству і навіть до людських жертв (Наукові праці НЛТУ України, 2008, № 6).
//
Оточуючі люди щодо особи.
І з цього самого страху, який не залишав їй, у її власних очах і в очах заздрого довкілля, права на помилку, вона й застрягла з Вадимом так небезпечно довго.. (Оксана Забужко, Музей покинутих секретів, 2009).
2.
рідко. Навколишня місцевість; околиця.
Тварини метнулись на вершок горбка і глянули на довкілля, що лежало в прозорому ранковому освітленні (Джордж Орвелл, Колгосп тварин, пер. Чернятинського, 1947).
Етимологія:
від українського довкола, від староукраїнського около — довкола, біля.
від українського довкола, від староукраїнського около — довкола, біля.