1.
род. у. Вид зв'язку, що дозволяє передавати та приймати копії документів телефонною лінією; телефакс.
Пишу маленькі хайку і розсилаю їх по факсу всім навколо (Чак Палагнюк, Бійцівський клуб, пер. Стронґовського, 2007);
Подавати запити телефоном, електронною поштою, факсом доцільно, якщо інформацію треба отримати оперативно, з нескладних питань (Медіаграмотність, 27.09.2011).
2.
род. а. Електронний пристрій для такого зв'язку, який сканує документи при відправленні та друкує їх копії при отриманні; факсимільний апарат.
Аж тоді нас прийняв під своє крило Ростик Гуль, у якого вже був кабінет, телефон, факс і 286-й комп'ютер (Юрій Андрухович, Таємниця, 2007).
3.
род. а і у. Копія (факсиміле) документа передана таким способом.
Я вислухав вiдповiдь адмiнiстратора на моє запитання, чи не прийшов менi факс про мого кота.., розплатився й пiшов у номер трохи поспати (Лариса Денисенко, Корпорація ідіотів, 2005).
4.
род. у. Номер телефону, який під'єднано до факсимільного апарату та за яким здійснюється прийом документів; номер факсу.
— У нас немає факсу, — сказав Гриша (Сергій Жадан, Гімн демократичної молоді, 2006).
Етимологія:
скорочення від факсиміле.
скорочення від факсиміле.