1.
Металевий гачок, що пришивається до одягу проти петлі, та служить застібкою.
Я розстебнув ще не слухняні нові гаплики на шинелі, відкинув полу (Григір Тютюнник, Вогник далеко в степу, 1979).
2.
розм. Кінець, смерть.
Але ж якщо я не виживу, то людство й не помітить, а якщо людство не виживе, то й мені гаплик (Ліна Костенко, Записки українського самашедшого, 2010);
То я вже вважав, що дівчині прийде гаплик, коли міряю пульс, а пульс нормалізується. І тиск! (Брати Капранови, Розмір має значення, 2006).
Етимологія:
від старопольського haftka — гаплик, від німецького Haftel.
від старопольського haftka — гаплик, від німецького Haftel.