1.
Нововведення, новітня зміна чи винахід.
//
екон. Нова технологія чи виріб, що якісно випереджає попередні або значно відрізняється від них.
Але процес створення інновації ще не означає саму інновацію, лише його завершення може дати відповідь, чи відбулося втілення чи матеріалізація інноваційної ідеї у якийсь новий продукт, метод, засіб (Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки, 2008, № 7).
//
лінгв. Нове явище у мові.
Мовлячи загально, явні, всеохопні правописні нововведення є переконливішим доказом фонологічної інновації, ніж випадкові відхилення від традиційної орфографії (Юрій Шевельов, Історична фонологія української мови, 2002).
2.
екон. Діяльність спрямована на створення принципово нових, вдосконалених або більш відповідних умовам технологій, виробів тощо.
Схильний до інновацій Салман профінансував роботи двох фізиків, які твердили, що винайшли акумулятор святості (Брати Капранови, Розмір має значення, 2006).
Етимологія:
від латинського innovātiō — оновлення, зміна.
від латинського innovātiō — оновлення, зміна.