1.
перев. мн. Розумний представник інопланетного, позаземного життя.
За підрахунками радянського професора М. Кардашова, сама земна цивілізація — хочемо ми цього чи ні — може бути почута інопланетянами (Наука і суспільство, 1977, № 12);
Уявив я собі раптом — лечу я.. у ракеті до інших планет. І прилітаю, зустрічаюся з інопланетянами. Розказую їм про життя на Землі (Всеволод Нестайко, Країна Сонячних Зайчиків, 2009);
Штурман пригадав фантастичне оповідання про те, як одного разу радіостанції Землі почали приймати передачу інопланетян.. Земляни зраділи: нарешті зустріч з братами по розуму! (Ігор Росоховатський, Останній сигнал, 1989);
У порівнянні. Люди працюють у протигазах, вже як інопланетяни на своїй землі (Ліна Костенко, Записки українського самашедшого, 2010).
2.
перен. Незвичайна людина, яка відрізняється від інших поведінкою, манерами, зовнішністю тощо.
У ці хвилини ранкової медитації він не був людиною. Це був інопланетянин (Марина Гримич, Друге життя, 2010).