Жіночий рід до інженер.
У дитинстві вона мріяла бути лікаркою, акторкою, потім — учителькою або інженеркою (Надія Гербіш, Теплі історії до кави, 2012);
Зітхання в гущавині після смерку — люби квартирантку або лаборантку, або бригадирку, або інженерку! (Юрій Андрухович, Листи в Україну, 2013);
..а за стіною — Бараненкова любов, чорнява високогруда інженерка, з якою Ванько перестукувався крізь стіну, то напрошуючись на побачення до неї, то запрошуючи до себе, коли Твердохліб відлучався для своїх «слідчих дій» (Павло Загребельний, Південний комфорт, 1983);
Доярки і овочівниці, лікарки і секретарки, вчительки і продавщиці, інженерки і ланкові, а що вже кандидатки наук і актриси досі в глибині душі сподівалися, що спільна знедоленість ставить їх хоч перед чоловіцтвом у рівні умови.. (Сучасність, 1993, № 9).