1.
юр. Процедура перевірки державних службовців на предмет їх співпраці зі злочинним чи окупаційним режимом після зміни влади. В процесі люстрації скомпрометовані особи усуваються з посад із забороною займати державні посади в майбутньому; службовцям може надаватися амністія в обмін на інформацію чи добровільну відставку.
Але я — за обов'язкову люстрацію тих, хто йде чи хоче йти в політику (Марія Матіос, Вирвані сторінки з автобіографії, 2010);
..хоч через 10 років, а полізуть «Януковичі», і питання про люстрацію повернеться і воздвигнеться наново, в усій своїй красі… (Оксана Забужко, Let my people go, 2005);
В Україні у 1991 році люстрація була просто неможливою — адже новітня українська держава — за влучним визначенням Сашка Кривенка — була зачата комуністами і націоналістами (Кость Бондаренко, Думки про люстрацію, 07.03.2014).
2.
іст. Опис стану замків чи маєтків з метою встановлення їх населення, прибутковості, озброєння тощо; ревізія.
Розумні дорадники молодого королевича канцлер і воєвода віденський Як Глебович та підскарбій Іван Горностай перевели фінансову реформу, люстрацію пограничних замків і розпочали знамениту земельну волочну реформу, що однак більше відбилася на Білорусі, ніж на Україні (Олена Апанович, Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі, 1993).
//
Документ такого опису.
У середині XVI ст. додався ще один тип документів — т. зв. люстрації, тобто описи ревізій замків з усіма приналежними до них людьми та майном (Юрій Шевельов, Історична фонологія української мови, 2002).
Етимологія:
від латинського lustratio — очищення через пожертву.
від латинського lustratio — очищення через пожертву.