Те саме, що манікюрниця.
Вона й так, крім власниці, кравчихи Люсі та манікюрші Мані, ні з ким не знається, ні з ким не сходиться, ні в кого не буває (Ірина Вільде, Т. 1, 1964);
«А я думала тільки ми такі незграбні», — тихо додала вона… Ці міркування припинила дальша балачка за запоною манікюрші (Універсальний журнал, 1929, № 4 (6));
Рая смикнулася у кріслі. Манікюрша ледь утримала ванночку, педикюрша встигла відвести убік гострі ножиці, перукарка застигла з прядкою Раїного волосся в руках (Люко Дашвар, Мати все, 2010).