Ганчірка для миття чого-небудь; мийка (у 1 знач.).
Він нагнувся за свічкою і побачив дитину — дівчинку не більше як п'яти літ, в намоклім, немов та митка, одінню.. (Достоєвський, Вина і кара, пер. Подолинського, 1927);
Коли коцур [кіт] почервоніє, можна йому накласти в утробу все, що є на господарці: паприку, рис, сухі макарони, сухарі, митку до баняків.. (Часопис «Ї», 2007, № 43);
Софія обернулася від раковини і тицьнула матері під ніс миткою (Юстейн Ґордер, Світ Софії, пер. Іваничук, 2007).