Протилежне до чужий; свій, власний, рідний; знайомий; властивий, притаманний.
Такий був фінал 1-го летунського полку на власній, нечужій землі (Дмитро Микитюк, Українська Галицька Армія, 1958);
В Одесі я виріс у сім'ї музикантів, тож мистецьке середовище міста для мене з дитинства нечуже (Український тиждень, 2009, № 43);
З обриву Федір зблизився зирнути; зненацька: «Стій!» приторкує, мов кнутик, хоч і вимова нечужа (Василь Барка, Свідок для сонця шестикрилих, Т. 3, 1981);
Принаймні, ..ці прикрі риси притаманні письму Буковскі набагато більшою мірою, ніж, приміром, текстам нечужого йому старшого колеґи Мілера (Критика, 2010, № 3−4);
— Для вас, можливо, й непритаманне, але для мого батька це, мабуть, була нечужа риса, — сказав син (Павел Вежинов, Бар'єр, Терези. Вночі білими кіньми, пер., 1989);
Доволі місця їм в полях Росії Посеред нечужих для них гробів.. (Александер Пушкін, Драматичні твори, пер. Франка, 1917).