Невгасимий, непотьмарний, вічний.
І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє… (Тарас Шевченко, Т. 1, 1970);
І, наче золото в горнилі, Сей світ очиститься зовсім. І чиста, в невечерній силі, Засяє правда й воля в нім (Іван Франко, Т. 1, Поезія, 1981);
І говорила перша: «Я любов, Життя людського сонце невечерне. Як сояшник за сонцем, так за мнов Най раз на все твоє ся серце зверне..» (Іван Франко, З вершин і низин, 2015).