1.
невідм., сер. Спосіб гри на струнних музичних інструментах, коли звук видобувається щипком або дотиком пальців (а не смичком, молоточком тощо).
Крім ударів пальцятками [по бунтах цимбалів] часто використовується прийом піцикато — звукотворення пучками або нігтями пальців (Актуальні питання культурології, 2010, Вип. 10, II);
Так, наприклад, І. Стравінський використовує прийоми й колористичні ефекти, характерні для гітари, наприклад, такі як піцикато та расгеадо (Виконавське музиканство, 2009, № 82).
2.
невідм., сер. Музичний уривок чи окремий звук із таким способом гри.
Сюди [до музичних ілюстрацій світлових ефектів у кіно] відноситься гра світла перед очима дитини, що засипає, в радянському фільмі «Серьожа», що ілюструється високими піцикато скрипок і арфи (Культура і сучасність, 2009, № 2).
3.
присл. Щипком або дотиком пальців (про гру на струнних музичних інструментах).
Етимологія:
з італійської, pizzicato — минулий час від pizzicare — смикати, перебирати струни.
з італійської, pizzicato — минулий час від pizzicare — смикати, перебирати струни.