Стиль у мистецтві 18 ст., якому притаманні витіюватість, грайливість та висока декоративність (зокрема, у образотворчому мистецтві та архітектурі — рясне оздоблення завитками, листям та характерними мушлеподібними формами).
У компаративних розвідках.. переконливо продемонстровано наявність у різних національних модифікаціях рококо таких спільних рис, як потяг до найрізноманітніших проявів ігрового начала, апологетика гедонізму й еротики, вишуканість форми та гіпертрофована декоративність, домінування приватної інтимності, камерності, мініатюризації (Держава та регіони. Серія: Гуманітарні Науки, 2011, № 1);
Генетично пов'язане з бароко, рококо втратило його глибину, духовну та емоційну напругу й звелося, головним чином, до вираження того, що у XVIII ст. називали «осолодою життя» (Йоганн-Вольфганг Гете, Фауст, пер. Лукаша, 2001).