Особа (перев. спортсмен), що бере участь у змаганні, змаганнях.
Мюнхен перед Олімпіядою [Олімпіадою], це велика будівельна площа, де будують «сабвей», стадіон, приміщення для гостей і змагунів.. (Олег Лисяк, Відламки «Шибки у вікні», 1996);
Отоді у змагунів почали стріли в ціль лягати (Франсуа Рабле, Ґарґантюа і Пантаґрюель, пер. Перепаді);
Літак, немов змагун, бере розгін,.. як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш в галоп (Богдан-Ігор Антонич);
У порівнянні. Вона втратила Україну поки що територіяльно [територіально] — і тому для неї здебільша є тема: я в Україні — або я поза Україною, але майже ніколи я і Україна, — як два змагуни, як два полюси любови-ненависти (Юрій Шевельов, Стилі сучасної української літератури на еміґрації, 1998).