в означеннях
Тлумачення, значення слова «Азбука»:

А́ЗБУКА, и, жін.

1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. і азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Тарас Шевченко, II, 1953, 12); Славу дітям чукотським, що азбуки вчаться, співаю (Максим Рильський, Наша сила, 1952, 113).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Як пройшов усю азбуку, — аж повеселішав: діло пішло спірніше (Панас Мирний, II, 1954, 130).

3. перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь. Планіметрія й стереометрія — то лише початки, азбука математики (Іван Франко, III, 1950, 36).
Азбука Морзе — система умовних знаків для передачі літер на телеграфному апараті. Він за п'ять хвилин збагнув цілу азбуку Морзе (Володимир Самійленко, II, 1958, 237); Нотна азбука — сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 24.

Коментарі (0)