в означеннях
Тлумачення, значення слова «Байстрюк»:

БАЙСТРЮ́К, а, чол., дорев., зневажл., лайл. Позашлюбний син. За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич (Іван Котляревський, I, 1952, 194); — Бач, а хлопці казали, що в мене батька не було... байстрюк! — кажуть (Панас Мирний, II, 1954, 49); — Який лист? Я й не бачив ніякого листа. — Ах ти ж, байстрюк! Не бачив? — Матюха вп'явся поглядом в Ількові засльозені очі (Андрій Головко, II, 1957, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 91.

Коментарі (1)