БАРАБА́НЩИК, а, чол.
1. Той, хто вибиває на барабані
такт, сигнали і т. ін. Починається парад частин
гарнізону. Його відкриває струнка колона юних
барабанщиків (Радянська Україна, 11.XI 1952, 3); — Крроком рруш! —
люто гримнув Гусейн-ага, змахнувши ятаганом. —
Барабанщиків наперед..! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
451);
// Музикант, що грає в оркестрі на барабані та
інших ударних інструментах. Вже грав оркестр..
Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками,
що аж у вухах лящало (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 136); — А що
по весіллях ходить, то що ж тут такого? В нього
професія така, барабанщик (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 62).
2. Робітник, що працює біля барабана молотарки. Хлопчак подавав із стіжка снопи на машину дівчині, яка шпурляла їх у руки барабанщикові (Юрій Яновський, Мир, 1956, 103).