в означеннях
Тлумачення, значення слова «Блискавиця»:

БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, жін.

1. Те саме, що блискавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці... (Панас Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця, Не ясная блискавиця... А тільки це то з синього моря Першою обізвалась — вдарила «Аврора» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Яків Качура, Вибр., 1953, 324);  * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 208);  * У порівняннях. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча — впала пані без пам'яті (Марко Вовчок, I, 1955, 358).

2. Короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 199.

Коментарі (0)