Словник української мови

БОЧКА 1, и, жін. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами. Безодньої бочки не наллєш (Номис, 1864, № 11644); На лимані не солили риби в бочках на просіл (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Біля будки.. стоїть парокінна підвода з бочками пального (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 19);  * У порівняннях. Бурхнуло з неба, мов із бочки (Іван Котляревський, I, 1952, 106).
♦ Мов оселедців у бочці — дуже тісно, дуже багато. На помості набито, мов оселедців у бочці, якихось людських істот (Іван Франко, I, 1955, 79).

БОЧКА 2, и, жін. Повітряний маневр у горизонтальному польоті, при якому літак робить повний оберт навколо своєї подовжньої осі. — Я думаю, що на віршах теж потрібний вищий пілотаж, га? Всякі там бочки.., штопори (Юрій Яновський, I, 1958, 271).