в означеннях
Тлумачення, значення слова «Бовдур»:

БО́ВДУР, а, чол.

1. Димар (у хаті, на хаті). Темним стовбом дим пішов з його бовдура (Словник Грінченка); Сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів.. мчали у прозоре небо (Степан Васильченко, II, 1959, 143).

2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. З.. хмари виривались грізні бовдури (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 38);  * Образно. Виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (Іван Франко, III, 1950, 92).

3. лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал. — Якою ж вона тобі снилась? чи таким бовдуром, як і ти? — спитав його Дашкович (Нечуй-Левицький, I, 1956, 347); — За тобою, бовдуре, плачуть! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 393); Мартин вважає Омелька бовдуром, а насправді цей безправний наймит стоїть на цілу голову вище від свого гоноровитого господаря (Історія української літератури, I, 1954, 454);  * У порівняннях. Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати (Панас Мирний, II, 1954, 292).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 206.

Коментарі (0)