в означеннях
Тлумачення, значення слова «Бовкун»:

БОВКУ́Н, а, чол.

1. діал. Віл, якого використовують у роботі без пари. Їде чоловік бовкуном (Словник Грінченка);  * У порівняннях. — Я б свого [пана] зараз, як бовкуна, запріг у санчата — та по дрова (Панас Мирний, II, 1954, 66).

2. зневажл. Про відлюдкувату, мовчазну, похмуру людину. — Добра хата, хоч конем грай! Не такому б бовкунові, як дід Улас, вона личить (Панас Мирний, IV, 1955, 240).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 206.

Коментарі (0)