в означеннях
Тлумачення, значення слова «Булава»:

БУЛАВА́, и, жін.

1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. У великій.. хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374).

2. іст. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю. З наскоку тріснув [Турн] булавою По в'язах, великан упав (Іван Котляревський, I, 1952, 239); Ось налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); Бабуся відчинила комору, де береглись.. шаблі, списи, булави й інша холодна зброя (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 64);
//  Така ж палиця як символ влади. До булави треба й голови (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 76); Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчуками Збирать на пораду (Тарас Шевченко, I, 1951, 22); От неначе перед моїми очима Богдан Хмельницький з золотою булавою вступає в Корсунь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Сагайдачний любив популярність і частенько сидів із голотою, бо розумів, що без голоти на Січі не довго втримаєш у руках булаву (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 91).

3. заст. Довга палиця з кулею зверху — річ, належна до парадної форми швейцара в установах і аристократичних домах дореволюційної Росії. Стояв [перед дверима] страшного росту швейцар із здоровенною булавою (Панас Мирний, III, 1954, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 253.

Коментарі (0)