в означеннях
Тлумачення, значення слова «Било»:

БИ́ЛО 1, а, сер.

1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби. — Я йому як у било б'ю: женись та женись (Словник Грінченка); Дівчина Роксана.. б'є у било на сполох (Юрій Яновський, V, 1959, 133);
//  Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал. Біля рейки під грушею зняв [Лука] з гілки било і закалатав (Андрій Головко, I, 1957, 339);
//  Серце дзвона. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь.. обізвалася низьким співучим голосом (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 298).

2. техн. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін. До маслоробки пристосували.. била (Соціалістичне тваринництво, 1, 1956, 43).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 166.

Коментарі (1)

БИ́ЛО́ 2, би́ла, сер. Бокова опора, крило у саней;
//  Верхня бокова перекладина воза, що служить опорою при перевезенні снопів, соломи і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 166.

Коментарі (1)

БИЛО́ 2, а, сер., діал. Стебло. На однім билі [кукурудзи] по два стрюки було (Словник Грінченка); Струнке било. Листя синяво-зелене. На довгих черешках поодиноко цвіти, що як кров свіжа (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 289);
//  Гілка дерева. Схилились дерева... На їх розчепірених билах кора зашкарубла й покрили її лишаї (Любомир Дмитерко, Присяга.., 1937, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 166.

Коментарі (1)