в означеннях
Тлумачення, значення слова «Цеп»:

ЦЕП, у, чол.

1. розм. Те саме, що ланцюг 1. — Ви побуваєте в пана Луски, — говорила вона, — в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 94); — Оце, — каже мати, — тут твій хазяїн живе. — Зайшли в двір. Собаки на цепах так і рвуться на нас, шерсть на них як на добрій вівці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 30); Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя (Іван Микитенко, II, 1957, 246);  * Образно. [Кнур:] Та ти не дури, щоб сам не здурів. [Гарасим:] Ну, а як здурію, то що? [Кнур:] На цеп візьмуть. [Гарасим:] На цеп? Ото застрахав! Я, брат, тут з самого малу на цепу живу, як та собака прип'ятий (Панас Мирний, V, 1955, 85).
Як (ніби і т. ін.) з цепу зірватися див. зриватися.

2. Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного. У цей час по цепу поповзла чутка, що командир помер од ран. Червоноармійці захвилювались (Петро Панч, В дорозі, 1959, 95); Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 218); «Ранені на борті...» Полегшено зітхає комісар: — Згорнути цеп. Збиратися у гроті, — подав команду... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 389); Чую — стрільба не та вже. Виходять з окопів. — В цеп! — кричу команду (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 208);
//  у знач. присл. цепом. Суцільним рядом. Старі сіячі, оюінки, підлітки й фронтова бригада Романа йшла цепом і, засіваючи поле бою зерном, гомоніли про своє (Олександр Довженко, I, 1958, 390).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 200.

Коментарі (0)