в означеннях
Тлумачення, значення слова «Церква»:

ЦЕ́РКВА, и; род. в. мн. ков, жін.

1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань і обрядовості. — Отак бути! — сказав староста. — Діда Уласа як слід поховаємо, що від його грошей зостанеться — на церкву дамо, щоб поминали його праведну душу (Панас Мирний, IV, 1955, 258); [Деві:] Ой, татко, татко! Скажи, за що вони його забили? [Річард:] За книжку.. Там писав він, що образів не треба поважати, що англіканська церква нечестива... (Леся Українка, III, 1952, 17); Католицька церква, римські папи протягом століть вели жорстоку, непримиренну боротьбу проти прогресивних устремлінь людства (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 35); Біблійна легенда про всесвітній потоп всіляко підтримувалась церквою і пануючими класами тому, що вона допомагала їм одурманювати трудящих (Наука і життя, 7, 1958, 48).
 Автокефальна церква див. автокефальний; Відлучати (відлучити) від церкви див. відлучати; Отці церкви див. отець; Служитель церкви див. служитель; Служник церкви див. служник.

2. Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Хоч позволив пан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Тарас Шевченко, II, 1963, 47); Перебігаючи у хвилястих полях від висілка до висілка, сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Олесь Гончар, III, 1959, 434); Другого дня Катря витопила раненько й зібралася до церкви (Андрій Головко, II, 1957, 215).
 Соборна церква див. соборний.
З простягнутою рукою милостиню просити під церквою див. рука; [Іти, піти] з довгою рукою під церкву див. рука.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 202.

Коментарі (0)