в означеннях
Тлумачення, значення слова «Черінь»:

ЧЕРІ́НЬ, реня, чол. і рені, жін.

1. Нижня площина, дно печі, де горять дрова — місце для випікання хліба і варіння страв. [Ганна:] Ти краще позашпаровуй та черінь добре вирівняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба, то примха (Карпенко-Карий, I, 1960, 291);  * У порівняннях. Ґрунт був сухий, як черінь у печі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 66);
//  перен., розм. Рівнина, площина, яка нагадує дно печі. Відтак він [Альоша] опинився на горі, і перед ним відкрилася широка черінь між скелями, де можна трохи наколупати глини (Іван Микитенко, II, 1957, 180); Грузовик скажено торохтів по глиняній черені пустелі, немов по рівному полю аеродрому (Терень Масенко, Роман.., 1970, 118).

2. Площина над зводом печі (між комином і стіною), на якій сплять, сушать зерно і т. ін. — Я чоботи з себе та мерщій на черінь. Як зайшли ж мені зашпори — і матінечко й ріднесенька! — думала і нігті поодскакують (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 27); Батько поліз на піч парити поперек, припав до черені й.. болісно застогнав (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 308.

Коментарі (0)