в означеннях
Тлумачення, значення слова «Чернь»:

ЧЕРНЬ, і, жін.

1. Сплав з срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді, трьох частин олова і невеличкої дози сірки (Українське золотарство XVI-XVIII ст., 1970, 37);
//  Художня обробка металу, при якій гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом. Чернь як один з технічних прийомів ювелірного мистецтва Київської Русі була відома староруським майстрам ще з X ст. (Народна творчість та етнографія, 1, 1969, 76); У великих містах древньої Русі існували найрізноманітніші види ремесла: ковальсько-слюсарна і зброярська справа, обробка міді, срібла і золота.., чернь, позолота і інкрустація (Історія УРСР, I, 1953, 67);
//  Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки, нанесені таким способом на металеву поверхню виробу. Він довго крутив його [кинджал] в руках, то виносячи на світло, то прикладаючи до бока, то закладаючи в срібні піхви, оздоблені бездоганною черню (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 416); Восени 1896 року Нестор повернувся з канікул до Києва й подарував Лесі Українці кинджал, оздоблений сріблом і черню (Вечірній Київ, 9.XII 1970, 2).

2. заст. Чорний колір чого-небудь; чорнота. Що в черницях добре жити, Легко ділечко робити. Тільки, ненько, досадненько. Що в черні ходити (Українські народні пісні, I, 1964, 466).

3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.

4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства. Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Олекса Стороженко, I, 1957, 378); [Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь (Леся Українка, II, 1951, 403); Міщани й чернь напередодні закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 291);
//  Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, ..не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 259); Старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували, військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117);
//  Духовно обмежене середовище, маса, верства і т. ін., позбавлена високих помислів і бажань. В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми «Слепая»] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 106); Голубко Музо! Годі сумовати [сумувати] Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати — Од світу правди сховища мізерні (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1959, 366).

5. Цінний птах родини качиних. В осінньо-зимовий період тут [у Дністровській заплаві] збираються ниркові качки, морська і чубата чернь, гоголі. А білоока чернь тут і гніздиться (По заповідних місцях України, 1960, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 311.

Коментарі (0)