в означеннях
Тлумачення, значення слова «Цятка»:

ЦЯ́ТКА, и, жін., розм.

1. Маленька пляма на чому-небудь. Аж ось на шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 38); Чорний шар землі край ями все збільшувався, насподі сірів новий шар мішаної породи, покраплений білими й рудими цятками вапняку, глини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 322); Під чорним каменем живе старий вужак — такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли і стали білими, як кружальця з березової кори (Олесь Донченко, IV, 1957, 105); Передо мною були просто цятки краски, а крізь них просвічували грубі нитки з полотна (Леся Українка, III, 1952, 598);  * У порівняннях. Тоненький промінь чах і коливавсь, мов жовта цятка (Володимир Сосюра, II, 1958, 379);
//  Мітка, слід, пляма і т. ін. від чого-небудь. Учитель фізики підводив голову, й на обличчі ще дужче виднілися сині цятки — опалення від вибуху міни (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 54); Семен Петрович.. дуже худа й висока людина, з обличчям у покарбованим дрібними синіми цятками... (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 36); Мов та пава проплива [дама].. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п'ятки. Ну у не дама — а реклама! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 251); Вироби народної кераміки [Закарпаття] прикрашені типовими мотивами — вужиками, цятками, хвилястими й прямими лініями, гілочками (Народне мистецтво західних областей України, 1966, 64);
//  Щось дуже віддалене, ледь помітне. На лимані десь далеко-далеко замиготіли золоті хвильки. Ген-ген чорніють якісь темні цятки й наближаються: то либонь пливуть на човнах забродчики (Нечуй-Левицький, V, 1966, 171); Один раз Тарас показав синам на маленьку цятку, що чорніла далеко, й промовив: — Гляньте, дітки, он скаче татарин (Олександр Довженко, I, 1958, 226); А на морі синім, у ясній пустелі, Цятки пароплавів в далечінь пливуть (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 411);  * У порівняннях. В небі жайворон цяткою мріє (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 62).
Дивитися (вдивлятися і т. ін.) в одну цятку — нерухомо дивитися кудись, на щось. А очі божевільно-нерухомі втупила [Гаїнка] в одну якусь цятку і так сиділа, мов витесана з білого каменю (Борис Грінченко, II, 1963, 431); Комсотні дивився в одну цятку на дні човна (Олекса Десняк, Опов., 1951, 20); З цятками; В цятках; В цятку: а) з малюнком у формі маленьких кружечків. На тобі перкальова [перкалева] сукня, червона з білими круглими цятками (Іван Франко, IV, 1950, 364); У Терезки через плече була перекинута голуба матерія в білу цятку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 244); б) з плямами, що відрізняються кольором від основного забарвлення. — Добрі господарі худобу тримають у хаті, — мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 17).

2. Графічний значок для умовного позначення чого-небудь; крапка. Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері (Максим Рильський, Поеми, 1957, 237); З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 22).

3. перен. Дуже мала кількість, частина чого-небудь. Цей ліс, цей будинок... — це все мала, безкрайньо мала цятка, що крутиться в необмежнім ефірі, що кудись несеться в безмежності... (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 65); Точиться з узлісся повітря смарагдове. Черпає повним жбанком його найменша цятка (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 176).

4. Те саме, що крапля 1. Дорохтей.. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (Михайло Стельмах, I, 1962, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 255.

Коментарі (0)