в означеннях
Тлумачення, значення слова «Цукор»:

ЦУ́КОР, кру, чол.

1. Продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін. Дарка ж приходила додому з порожніми руками, хіба що грудочку цукру Прісьці принесе (Леся Українка, III, 1952, 640); Жовтавий цукор розсипався в склянці І осідав, мов паморозь, на дні (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 80); Отут, біля грабини, і залишилася неширока мережка дивовижно буйних кленів. Колись кріпаки Стадницького з їхнього соку добували собі кленовий цукор (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 77);  * У порівняннях. Бортрадист широко посміхається, показуючи зуби, білі, як цукор (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 4).
Цукром не годуй — те саме, що Хлібом (медом) не годуй (див. годувати).

2. перев. мн. цукри, ів, спец. Назва ряду органічних сполук перев. з групи вуглеводів. В місцях відкладання, залежно від виду рослин, у тій чи іншій кількості утворюються крохмаль, інсулін та інші форми, які називаються складними цукрами (Добрива та їх використання, 1956, 13).
 Солодовий цукор див. солодовий; Фруктовий цукор див. фруктовий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 246.

Коментарі (0)