в означеннях
Тлумачення, значення слова «Цвинтар»:

ЦВИ́НТАР, я, чол.

1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, I, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346).

2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 22);  * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 185.

Коментарі (0)