в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дяк»:

ДЯК, а, чол.

1. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломщик. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Ось тут Тарас — мала дитина — ходив у школу до дяка... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 347);  * У порівняннях. Шавкун розвернув бумагу; одкашлявся. як дяк на криласі (Панас Мирний, II, 1954, 277).
 Мандровані (мандрівні) дяки — бідне студентство Київської духовної академії, яке мандрувало по містах та селах і, розважаючи віршами та виставами населення, здобувало засоби до життя. Він був не тутешній, мандрований дяк, і ніхто не знав, якого він роду (Іван Франко, IV, 1950, 454); Часом найбільшої активності мандрівних дяків були різдвяні і великодні свята (Історія української літератури, I, 1954, 107).

2. У стародавній Русі — переписувач князівської канцелярії; у Російській державі XV—XVII ст. — значний урядовець. Дяки вели зносини з іноземними державами, завідували державними фінансами, займалися питаннями дворянського землеволодіння та іншими справами (Історія СРСР, I, 1957, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 450.

Коментарі (1)