ДОРО́БОК, бку, чол.
1. Те, що зроблене, створене ким-небудь. Стаття на партійну тему, стаття на промислову тему, дві інформації про підготовку до сівби, замітка про художню самодіяльність — ось і весь доробок за перший місяць роботи молодого кореспондента Кошика (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 113); З доробку львівських радянських композиторів заслуговують на увагу твори М. Колесси, А. Кос-Анатольського, в. Козака та інших (Мистецтво, 4, 1956, 11); Ми свідомі того, що наш доробок — це перші внески, щоб сплатити борг трудящим Донбасу (Літературна газета, 24.VIII 1950, 1).
2. діал. Заробіток; прибуток.