в означеннях
Тлумачення, значення слова «Довбня»:

ДО́ВБНЯ, і, жін.

1. Великий, перев. дерев'яний молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці. Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 176); Геркулес, піднявши здорову довбню замірявся на страшного лева (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39); Лагодили [козаки] пищалі й гаківниці, панцири й кольчуги, оббивали залізом важкі дерев'яні довбні (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 329);  * У порівняннях. В цей час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня, кулак (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 475).

2. перен., лайл. Про нетямущу, дурну людину. Почув [Захар], як Харитон Павлович нарешті гримнув, стримуючи голос і гнів: — Та, замовкни ти, довбне нетесана! (Іван Ле, Право.., 1957, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 330.

Коментарі (0)