в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дружко»:

ДРУЖКО, а, чол. Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду. Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком,.. кого у старости, жінок у свашки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 93); — Дай проїхати он до тієї хати! — кричав дружко (Олександр Довженко, I, 1958, 154);  * У порівняннях. Після вчорашньої пороші кожне дерево, як весільний дружко, було пов'язане таким тонким рушником, що крізь нього відчувалися узори і напіврозкриті вічка потрісканої кори (Михайло Стельмах, I, 1962, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 424.

Коментарі (0)