в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дубець»:

ДУБЕ́ЦЬ, бця, чол.

1. Відламана (перев. тонка, гнучка) гілка без листя. Клумби були штучно обтикані черепицею та обплетені дубцями з ліщини (Нечуй-Левицький, III, 1956, 232); На дубці, приткнутім до носа човна, майоріла біла полотняна хустка (Іван Ле, Україна, 1940, 345); Я мовчки одломив з верби молодий дубець — поганяти коня (Григорій Косинка, Новели, 1962, 41).

2. рідко. Зменш. до дуб 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 429.

Коментарі (0)