в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дубок»:

ДУБО́К, бка, чол.

1. Зменш.-пестл. до дуб 1, 2. Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок — Нехай, мов, буде у садочку (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 197); А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 95); Коли до нього [пароплава] під'їхав з берега дубок з двома зіщуленими пасажирами, до каюти увійшло двоє матросів і наказали Орестові забирати свої речі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 289);  * У порівняннях. Василина починає готувати юшку, з посмішкою думаючи про вчителя: такий уже славний він, а міцний, мов дубок (Михайло Стельмах, I, 1962, 588).

2. розм. Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура. — Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (Семен Журахович, Опов., 1956, 27); На дубках сидів червоноармієць і грав на гармонії польку, а інші червоноармійці з дівчатами танцювали (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 430.

Коментарі (0)