в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дуга»:

ДУГА́, и, жін.

1. Округла крива лінія. Поблискуючи на сонці полірованим металом, диск летів у поле, описуючи в повітрі широку дугу (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 185);
//  Те, що має форму округлої кривої лінії. На широкому лобі лягли тонкі дуги чорних брів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 173); Переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дпіпрогесу (Олександр Довженко, II, 1959, 65); Він піднявся на другий поверх, зайшов до номера і ліг у широке ліжко з трубчастими мідними дугами (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 113);
//  у знач. присл. дугою і дугами. У вигляді, у формі дуги. Над очима чорні бровенята дугами послалися (Панас Мирний, IV, 1955, 253); Міст над рікою прогнувся дугою (Петро Дорошко, Одність, 1950, 61).
Електрична дуга, фіз. — один з видів електричного розряду між близько розміщеними електродами. У 1882 р. російський інженер М. М. Бенардос винайшов спосіб зварювання металів за допомогою електричної дуги (Курс фізики, III, 1956, 108); Електрична дуга виникає між кінцем електродного дроту і деталлю, що зварюється під шаром гранульованого флюсу (Слюсарна справа, 1957, 258).

2. мат. Частина кривої, розміщена між двома будь-якими її точками.

3. Частина кінської упряжі з зігнутого тонкого стовбура дерева, яка служить для прикріплення голобель до хомута. Ви тільки за дугу, а він вже й на возі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 168); Візок шалено стрибає лісовою дорогою, і дзвоник захлинається під дугою (Олесь Донченко, III, 1956, 58);  * У порівняннях. [Жінка Юсуфа:] Ой, дід, дідуган, ізогнувся, як дуга, а ми, молоденькі, гуляти раденькі! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 447).
Гнути в дугу (в три дуги) див. гнути; Згинатися (зігнутися) в дугу (дугою) див. згинатися.

4. розм. Приймач струму на трамвайних вагонах. Над трамвайними дугами займались і погасали синьо-зелені спалахи (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 431.

Коментарі (0)