в означеннях
Тлумачення, значення слова «Диба»:

ДИБА 1, и, жін., іст.

1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).

2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 269.

Коментарі (0)

ДИБА 2 див. диби.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 269.

Коментарі (0)

ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом.
Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 269.

Коментарі (0)