в означеннях
Тлумачення, значення слова «Диби»:

ДИ́БИ, диб, мн. (одн. диба, и, жін.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини. Декотрі [хатки].. були підперті од низу височенькими стовпами.. Здається тобі, що вони стоять або на дибах, або на химерних ногах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49); Тук-тук — повільно стукало щось на гайку, мов ішло щось на дибах (Степан Васильченко, II, 1959, 61).
На диби ставати (зводитися і т. ін.): а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги. Булані від несподіванки з хропінням звелися на диби, скрутилися і рвонулись на зруб (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 99); б) вертикально, сторч ставати (зводитися і т. ін.). Сапери-підривники підкладали під порожні доти десятки кілограмів толу, і доти з веселим ревом підіймалися з землі і майже цілі ставали на диби (Олесь Гончар, I, 1954, 53); в) чинити опір, збуджено протидіяти, заперечувати проти чого-небудь. Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину, подружку Оксани (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 293).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 269.

Коментарі (0)