в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дифірамб»:

ДИФІРА́МБ, а, чол.

1. У стародавній Греції — урочиста хорова пісня на честь бога Діоніса;
//  Літературний жанр, близький до оди або гімну. Його [О. Маковея] лірична муза, мабуть, не звикла складати оди, панегірики та дифірамби (Письменники зблизька, 1958, 148); Ми пишемо історію, а не ювілейний дифірамб, і тому не можемо обходити мовчанкою хитання і помилки поета (Поезія і революція, 1956, 41).

2. перен. Перебільшена похвала. Тільки мама часом критикує гостріше, а Миша то смішить мене навіть своїми дифірамбами (Леся Українка, V, 1956, 76); В їхніх [кореспондентів] щедро оплачених дифірамбах Асканія виступала романтичним островом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 99).
 Співати дифірамби — надмірно захвалювати; вихваляти. М. Полевой співав дифірамби слабенькій і нині цілком забутій п'єсі К. Тополі [«Чари»] (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 237); Коли Хома занадто вже розходився, співаючи дифірамби своїм мінометам, хтось навіть осадив його (Олесь Гончар, I, 1954, 371).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 290.

Коментарі (0)