в означеннях
Тлумачення, значення слова «Дзеркало»:

ДЗЕ́РКАЛО, а, сер.

1. Відшліфована поверхня, що відображає предмети, які перед нею знаходяться, а також спеціально виготовлений предмет з такою поверхнею. Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування (Леся Українка, III, 1952, 428); В обмін скіфи одержували вино, .. різні вироби античного ремесла: бронзові дзеркала, посудини, ситечка, черпаки для вина (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 141);  * Образно. Хтось у гаю за дзеркалом-ставком махнув, як птиця, білим рукавом (Максим Рильський, Поеми, 1957, 14);  * У порівняннях. Ставок, наче дзеркало, відбивав у своїх тихих водах усю гору з слободою (Панас Мирний, III, 1954, 298);
//  чого, перен. Спокійна, блискуча поверхня води. Незабаром заблищало крізь комиш спокійне дзеркало озерця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359); Дзеркало ріки спокійне, закам'яніле (Юрій Смолич, II, 1958, 44).

2. чого, перен. Про те, що є відображенням яких-небудь явищ, процесів і т. ін. Народна творчість завжди була, є і, розуміється, буде вірним дзеркалом народного життя, правдивим літописом історичних подій (Максим Рильський, III, 1955, 151); Спинилася [Любов Прохорівна] і не повернула обличчя, не показала мокрих очей — дзеркала страждань і сумнівів душі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 306).

3. спец. Поверхня чого-небудь. Внутрішня робоча поверхня циліндрів [двигуна] шліфована і називається дзеркалом циліндрів (Зернові комбайни, 1957, 157); Площа водного дзеркала, придатна для розведення качок і гусей, дорівнює майже семи тисячам гектарів (Радянська Україна, 25 IV 1959, 2); Згладжена льодовиком поверхня порід його долини називається глетчеровим дзеркалом (Курс загальної геології, 1947, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 266.

Коментарі (0)