в означеннях
Тлумачення, значення слова «Флюс»:

ФЛЮС 1, у, чол., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. У мами тепер зробився флюс (Леся Українка, V, 1956, 5); [Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти.. [Надія (до Терещенка):] Мабуть, застудили. Чи не флюс? У вас ніби права щока підпухла? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 289); Щоки у хлопця роздулися від захованих під ними монет; здавалося, що в нього на обох щоках флюс (Вадим Собко, Скеля, 1961, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 610.

Коментарі (0)

ФЛЮС 2, у, чол., техн.

1. Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час плавлення металів для регулювання складу шлаку; плавень. Для того, щоб краще відокремити метал при плавленні руди від шкідливих складових частин, до руди почали додавати різні мінерали — кварц, плавиковий шпат, вапняк. Добавки ці служать плавнями, або флюсами (Таємниці вапна, 1957, 90); Кран підхоплював великі жолоби — мульди, сповнені шматків металу і флюсів (Вадим Собко, Серце, 1952, 14).

2. Речовина (силікати, бура), яку наносять на поверхню з'єднуваних частин під час паяння, зварювання і т. ін. для видалення утворюваних окислів та забруднень при автоматичному зварюванні. При напаюванні як флюс застосовують буру (Різальні інструменти.., 1959, 84); В Інституті електрозварювання було розроблено новий ефективний спосіб швидкісного автоматичного зварювання під флюсом (Комуніст України, 6, 1969, 46).

3. Речовина, якою заповнюють пори глиняних та фарфорових виробів під час випалювання для надання їм міцності. Малюнок, створений за допомогою спеціальних фотографічних процесів, переносять на керамічний виріб, покривають тонким шаром легкоплавкого флюсу (плавня) і закріплюють випалюванням (Розповідь про дзвінкі райдуги, 1970, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 610.

Коментарі (0)