в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ганчірка»:

ГАНЧІ́РКА, и, жін.

1. Шматок старої, зношеної тканини. — Де то вже нема [мене]! — обізвалася Зубиха, лізучи з-під покутя і таскаючи превеликенний горщик, ганчіркою зав'язаний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Вогкою ганчіркою Лукія витирає скляний дах оранжереї (Олесь Донченко, III, 1956, 42);  * Образно. [Сабіна:] Панові своєму рабиня дякує, що нагадав їй, хто він і хто вона. Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть вітати (Леся Українка, III, 1952, 156);  * У порівняннях. На Галецькій під дранкою була надіта чистенька чорна кофточка, але спідниця старої Майбородихи була латана й зам'якла, як ганчірка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 309).

2. перен., зневажл. Про зношений, старий одяг, білизну. І хусточками-ганчірками зап'ялися, стали на жінок схожі. Але жалюгідне вбрання ще дужче засмутило всіх, воно гнітило, як тягар (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 171);
//  Одяг взагалі. Не спали голодні й холодні, котрим денний заробіток не приніс ні шматка хліба — загасити голодну згагу, ні ганчірки — прикрити голе тіло (Панас Мирний, I, 1954, 330); — Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 85).

3. перев. мн., перен., зневажл. Про жіночі убори.

4. перен., зневажл. Про безвольну, безхарактерну людину. — Путящого робітника так із нас ніколи й не вийде. Ні характеру, ні волі, ні витримки... Так і будемо цілий вік починати і не кінчати. І вийде з нас не активна людина, а якась ганчірка (Степан Васильченко, II, 1959, 235); [Однолюб:] Ви не подумайте тільки, що я, вибачте, ганчірка, я два роки був на фронті (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 27.

Коментарі (0)