в означеннях
Тлумачення, значення слова «Гніт»:

ГНІТ 1, чол.

1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт, — кусок граніту або мармурової плити (Українські страви. 1957, 408); Бочки і діжки через кожні 5—6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (Колгоспник України, 8, 1956, 36);  * У порівняннях. Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 295);
//  род. у. Тиск, тиснення чого-небудь. Черствіє серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Павло Грабовський, I, 1959, 189);  * Образно. Часом, він [Єгипет] ворушивсь.. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної (Леся Українка, З, 1951, 423).

2. род. у, перен. Те, що морально пригнічує, мучить: тягар. Коли ж погадає [Чіпка], як вони поберуться, житимуть у парі, — од серця одійде важкий гніт (Панас Мирний, II, 1954, 237); Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6).

3. род. у. Насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36); Москва — це центр нового соціалістичного суспільства, в якому немає, класового і національного гніту (Микола Бажан, Наша Москва 1954, 405).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 96.

Коментарі (0)