ГОЛУБНИ́К, а, чол. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 163); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Андрій Головко, I, 1957, 190).
ГОЛУБНИ́К, а, чол. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 163); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Андрій Головко, I, 1957, 190).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 119.