ГОЛУБИ́Й, а, е. Який має забарвлення одного з
основних кольорів спектра — середнього між зеленим і
синім; кольору ясного неба; світло-синій, блакитний.
Я був закоханий у Ленського: і в його томні, задумливі,
великі голубі очі, і в його ходу, і в його пластику (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 41); Даль ясна і в голубому небі
спокій (Володимир Сосюра, II, 1958, 416).
♦ Голуба кров, заст. — про дворянське,
аристократичне походження кого-небудь. У кращій іспанській
драмі XVII століття зустрічаємось з іншим
розумінням не стільки принципу честі, скільки його
застосування.. у зіткненні ідей селянської честі з честю
«голубої» крові (Вітчизна, 5, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 118.