в означеннях
Тлумачення, значення слова «Гребінь»:

ГРЕ́БІНЬ, беня, чол.

1. Високий дерев'яний стояк із зубцями, на які насаджується пряжа при ручному прядінні. День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 86); Соломія склала гребінь, днище, відтягувала в куток прядку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 392).

2. Те саме, що гребінець 1. В цих сінцях панотець вийняв гребінь із кишені, розчесався, обітер чоботи полою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 24); Мати розчісувала гребенем волосся Остапа й плакала (Олександр Довженко, I, 1958, 222).

3. Довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів. Здоровенний півень з порваним гребенем, з розбитою голевою лежав, одкидавши ноги (Панас Мирний, I, 1954, 237).

4. Верхній край, верхня частина, вершина чого-небудь (гори, стіни, насипу і т. ін.). Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на.. гребені гори, гляділи одно на одно (Іван Франко, VI, 1951, 62); Над школою в гребені осокорів велично підводився повний місяць (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 27); Для захисту овочів від дощу гребінь кагата слід.. вкрити соломою (Колгоспник України, 9, 1956, 42);
//  Вершина хвилі. А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни І розбивали хвостами гребені хвиль (Микола Зеров, Вибр., 1966, 257); Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (Олесь Донченко, III, 1956, 216);
//  Верхнє ребро двосхилого даху; коньок. Мов чорногуз, маячив [Зарічний] на високому гребені даху (Яків Баш, Надія, 1960, 109).

5. Вузька грядка землі, що нагортається плугом чи підгортальником. — Під буряк, як грядка, повинна бути рілля! Щоб корінь ішов углиб. На гребінь кладіть мені скибу, не перевертайте (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 162.

Коментарі (0)